26 квітня 2014 року виповнюються 28-і роковини аварії на Чорнобильській атомній електростанції – трагедії, що сталася на українській землі та мала негативні екологічні наслідки для всього світу.

Аварія, що сталася в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, була наслідком нехтуваня технікою безпеки під час проведення ряду випробувань, а також проектних недоліків в конструкції самого реактора та призвела до радіактивного викиду потужністю в 300 Хіросім. На думку багатьох очевидців тих подій, зокрема тодішньої голови Президії Верховної Ради УРСР Валентини Шевченко, ця трагічна подія та офіційна реакція на неї, продемонстрована керівництвом тодішнього СРСР, у т.ч. спроби замовчування та нівелювання її катастрофічних наслідків, стала однією з причин розпаду СРСР. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого Чорнобильського реактора вдалося лише у кінці травня 1986 року шляхом мобілізації значних ресурсів і, на превеликий жаль, ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, навколо ЧАЕС було створено 30-кілометрову зону відчуження, з якої евакуйовано понад 200 тисяч людей.

Чорнобильська аварія спричинила одну з найбільших екологічно-соціальних катастроф ХХ століття, призвела до забруднення радіактивними речовинами понад 200 тисяч кв. км, з яких приблизно 70% - на території України, Білорусі, Росії. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало близько 5 мільйонів людей.

Прямі затрати тільки України на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи за рахунок усіх джерел фінансування за період з 1986 по 1991 рік склали понад 6 млрд. доларів США. Протягом наступних п’ятнадцяти років прямі витрати перевищили 10 млрд. доларів США, а в окремі роки сягали 8-10% Держбюджету країни.

Чорнобильська катастрофа торкнулася багатьох європейських країн,  подолання її наслідків і сьогодні потребує спільних зусиль усієї міжнародної спільноти, адже глобальний масштаб Чорнобильської трагедії не визнає національних кордонів.

З огляду на це, 20 грудня 1995 року в Оттаві було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо закриття ЧАЕС між Україною і державами Великої сімки та Європейською Комісією. Виконуючи умови Оттавського Меморандуму, Україна 15 грудня 2000 року остаточно зупинила Чорнобильську атомну електростанцію.

Через те, що реалізація конкретних проектів на ЧАЕС - ліквідація наслідків катастрофи, виведення ЧАЕС з експлуатації та перетворення об’єкту „Укриття” на екологічно безпечну систему пов’язані з великими фінансовими витратами, в Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) було відкрито рахунки для накопичення внесків країн-донорів.

Для наповнення фонду „Укриття” розроблено механізм проведення спеціальних конференцій донорів, перша з яких відбулася 20 листопада 1997р. у Нью-Йорку.

Нині на рахунках Фонду „Укриття”  зібрано близько 740 млн. євро. Будівництво нового об`єкту „Укриття” над зруйнованим реактором Чорнобильської АЕС було розпочато у квітні 2012 року та має завершитися до кінця 2015 року. Цей обєкт розраховано на 100 років експлуатації.

Чорнобильська аварія 1986 року та аварія на японській АЕС „Фукусіма” у 2011 році засвідчили необхідність вдосконалення безпеки використання ядерної енергетики. Ці техногенні катастрофи суттєво змінили життя мільйонів людей. Їх наслідки стали трагічним уроком для людської цивілізації та суворим попередженням щодо масштабу відповідальності, яку взяла на себе сучасна наука.

У 2003 році 26 квітня - день аварії на Чорнобильській атомній електростанції - оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

Цього дня ми віддаємо данину памяті тим, хто брав участь у подоланні Чорнобильського лиха. Вічна шана героям, які ціною власного здоров’я й життя зберегли майбутнє мільйонів людей!

 

Посольство України в 

Грецькій Республіці