19 лютого Російська Федерація розпочала додаткові поставки газу на окуповану територію окремих районів Донецької та Луганської обл. Символічно, що цей крок був здійснений на тлі тимчасового припинення НАК «Нафтогаз України» поставок газу в зону АТО у зв’язку з пошкодженнями газотранспортної інфраструктури.

Це створює додаткове тло для російських інсинуацій на міжнародній арені та штучного створення іміджу РФ у якості «благодійника» в очах мешканців регіону.

Водночас, російська компанія «Газпром» заявила, що газ постачається через газовимірювальні станції «Прохорівка» і «Платово» (зазначені об’єкти газотранспортної інфраструктури  знаходяться в зоні АТО і не контролюються Україною).

Зважаючи на те, що Росія де-юре вважає Донбас територією України, на неї поширюються положення контракту щодо постачання газу, сплаченого за рахунок української сторони.

Водночас, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звинуватила «Газпром» у порушенні умов контракту посилаючись на те, що контракт між НАК «Нафтогаз України» і «Газпромом» чітко визначає процедуру передачі газу на кордоні. На даний час у зоні АТО немає представників «Нафтогазу» і відсутня можливість проводити замір та контроль постачання цього газу. Більше того,  газові потоки до України регулюються окремими заявками, які направляє «Укртрансгаз», і ніхто інший не має права згідно з контрактом направляти подібні заявки.

Окрім цього, 19 лютого 2015 року Нафтогаз подав заявку на поставку 114 млн куб. м газу в Україну через газовимірювальні станції Суджа, Писарівка, Сохранівка, Валуйки, Кобрин і Мозир. Відповідно п. 3.3 Додатку №33 від 30 жовтня 2014 року до контракту від 19 січня 2009 року на постачання природного газу Газпром був зобов'язаний безумовно поставити замовлений обсяг не пізніше ніж через дві доби після отримання заявки. Проте, замість замовлених в рамках контракту 114 млн куб. м газу Газпром поставив тільки 47 млн куб. м. Нафтогаз вважає таке невиконання заявки порушенням як контракту на поставку газу між компаніями, так і тристороннього юридично зобов'язуючого протоколу від 30 жовтня 2014 року, підписаного Міністром енергетики РФ Олександром Новаком, Єврокомісаром з енергетики Гюнтером Еттінгером і Міністром енергетики України Юрієм Проданом.

При цьому Газпром не надав жодних пояснень щодо порушення своїх контрактних зобов'язань.

Аналіз ситуації свідчить, що РФ, принаймні в енергетичній сфері, намагається реалізувати на Донбасі модифікований придністровський сценарій.

Так, Росія субсидує Придністров'я, поставляючи безкоштовний газ, а борг записується на офіційний Кишинів, оскільки де-юре ПМР є частиною Республіки Молдова (РМ). За оцінками Міністерства економіки Молдови, розмір газового боргу, сформованого придністровськими споживачами, станом на кінець 2014 року за різними оцінками сягнув понад $ 4,6 млрд.

З урахуванням зменшенням обсягів придбання Україною російського газу і збільшення обсягів закупівлі блакитного палива з ЄС, така ситуація виглядає у т.ч. як спроба РФ закріпити за собою частину українського газового ринку.