Депортація кримських татар з Криму, розпочата сталінським режимом 18 травня 1944 року, стала одним з найбільших злочинів ХХ століття, вчинених під час Другої світової війни.  Протягом тривалого часу уряд колишнього СРСР заперечував злочинний характер цих дій.

Кримські татари, як і інші національні меншини, що населяли Кримський піострів до 1944 року, зокрема, болгари, вірмени та греки  були безпідставно звинувачені радянським органами НКВД у колабораціонізмі з гітлеровськими окупантами та депортовні з Криму у травні-червні 1944 року до Середньої Азії, зокрема Узбекистану та Казахстану.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, переважно, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвили до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію з розрахунку до 500 кг на родину. Насправді ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Під час основної хвилі депортації (18-20 травня 1944 р.) було виселено з Криму 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. В ході червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримських татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна чисельність примусово виселеного радянським урядом з Криму корінного населення складала: 183 тис. осіб.

Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня 1944р., значна частина депортованих за етнічною ознакою в дорозі загинула. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар у місцях їх заслання. Протягом року до завершення Другої світової війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників. 

Політичні акції кримських татар за повернення на Батьківщину привели до того, що 5 вересня 1967 р. Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», який скасовував звинувачення в зраді кримських татар. У січні ж 1974 р. Президія Верховної Ради СРСР відмінила заборону грекам, вірменам, болгарам та кримським татарам повертатися в Крим на колишні місця їх проживання.

 Починаючи з 1968 року розпочався процес рептаріації кримських татар до Криму. В кінці 1960-х – на початку 1970-х рр. додому повернулося понад 400 родин. До початку масового повернення наприкінці 1989-х рр. у Криму проживало приблизно 7 тис. кримських татар.

14 листопада 1989 р. Верховна Рада колишнього СРСР  прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав».

Починаючи з проголошення Незалежності України у 1991 році, Український Уряд вживав необхідних заходів для забезпечення процесу репатріації, облаштування і соціальної інтеграції кримських татар та представників інших національностей, які були депортовані сталінським режимом за етнічною ознакою

Нині у АР Крим проживає понад 270 тис. кримських татар, які становлять 13% населення півострова.

20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

Указом Президента України № 472 від 16.05.2014 року було започатковано щорічне відзначення 18 травня, у річницю депортації кримськотатрського народу з Криму 1944 року, - Дня боротьби за права кримськотатрського народу – Дня пам’яті в Україні.    

Незаконна анексія Кримського півострова РФ у березні 2014 року як наслідок призвела до значних порушень у сфері прав людини та вимушеної еміграції понад 10 тис. представників національних меншин, зокрема кримських татар з Криму. Кримські татари стали мішенями для насильницьких дій з боку окупаційної влади. 21 представник кримських татар були викрадені, 3 з яких були знайдені мертвими, проти кримських татар інспіровано понад 130 кримінальних справ за безпідставними звинуваченнями. Багатьом лідерам кримськотатрського національного руху, серед яких Мустафа Джемілев, Рефат Чубаров, Сінавер Кадиров окупаційною владою заборонено в’їзд до Криму.

ООН, ОБСЄ БДІПЛ, Рада Європи та інші міжнародні організації звертають увагу на численні випадки репресій, викрадення та тортур, що здійснюються проти представників кримськотатарського народу та про-українських активістів окупаційною владою на території анексованої РФ АР Крим.